Суть плацкарто-буса проста як само битіє, і в цей же час жесть яка зручна - це був нічний автобус з ліжками замість сідушек. Тобто все як в плацкарті, тільки всі ліжка вздовж: подвійні (обережно з ними, можете спати то з незнайомцями;), і однушкі.
Це було реально круть, і я задумався чого в нас такого немає?
Тож нашим новим містом був Бенгалоре - ІТ столиця Індії, і мабуть найбільш чисте та "західно"-подібне місто. Навіть на автобусах є номери маршрутів (так, в більшості міст вони просто відсутні як винахід).
Нашим хостом був вкрай крутий чувак, з друзями якого ми позавісалі в барі, а вдень подосліджували парки і дуже крутий ಇಸ್ಕಾನ್ ದೇವಸ್ಥಾನ ಬೆಂಗಳೂರು. Всім раджу там побувати - і Крішнє помолишся (без варіантів), і погодують від пузякі (безкоштовно;)
Вощем ISKCON Temple топове місце, а Бенглор - місто де можна відпочити від Індії, всім раджу.
Менше з тим, швидкість, з якою Кілька хотів доплисти до Пудучеррі, вимірюється тільки масштабом події - мені написав чувак в Каучі і запросив на весілля! Весілля, Карл, Індуське!
Але череда фейлів з потягами і оцим усим продовжувалась, де весілля починалось скажемо о 9, а потяг прибував тільки о 9 з хвилинами.. Ще й місце весілля десь на краю світу. Всі спроби опинились марними. і у нас не вийшло одружити індусів.
Зате вийшло майже зустріти індуса №1 - Прем'єр міністра який мав приїхати у Пудучері. тому абсолютно все місто було увішано його портретами у стилі: головний і багато-багато головьошик рандомного планктону з міністрів і такого-всякого.. Фоточек нема, буду на ютубч канале ;)
Виглядало це фєєрічно - це якщо представити передвиборчі компанії у нас в країні, тільки всюди один чувак і все це ще помножено десь на 100500. Та в гарних традиціях, транспорт із-за цього не ходив, тому ми пішки матросілі фіг зна куди до нашого хоста.
Хост був кайфовий, майже крайній дім до океану, але... Коли ми прийшли, не змогли йому додзвонитись, а вся інформація як знайти дім була приблизно така: "Там от поворот-поворот, там побачити високий паркан - от його треба перелізти."
Як перелазили побачити у нас на YouTube, підписуйтесь: https://www.youtube.com/c/findwayua/ ;)
Ну а ми такы: Всмислє перелізти?! Ми походили навкруги, пошукали ворота які можна було б перелізти. один навіть був з деревом, але за воротами опинились тільки хащі, тож ми просто чекали, дрімаючи під лодками з видом на океан..
А потім ми ще знайшли черепашку. Нажаль вона була не ніндзя, раз була мертва, але все одно ВЕЛИЧЕЗНА!!
І ось нарешті я дістався останнього міста подорожі по неймовірній Індії - Ченнай.
Це місто для мене було сукуптністю всієї країни - і треш, і цивілізація. Або можливо якоїсь ностальгії по цій контрастній, але такій добрій та відкритій країні.
Або можливо це дивне відчуття з'являлось від того, що за два місяця я вже був майже індусом, та вже абсолютно спокійно орінтувався що де й як (у протеріч отому шокованому тєльцу в Нью-Делі, яке було трошкі ахрєнєвшеє від всього навколо;)
Тим не менш місто чарувало: від неймовірного хоста, до якихось маленьких схованих локацій як-то якийсь величезний храм на колесах припаркований біля іншого храму, та неочікуваних подарунків океану у вигляді двох статуй, яких принеслі хвилі - кольорового та золотого індуського божества Ґанеши.
Я чесно - бачив у цьому такий значище! Ви не подумайте, скільки не духовний скільки презент від Індії, і як тільки не хтів їх забрати та відправити в Україну.. Але бляха - вони були величезні і тяжилєнні!! Я і так, і сяк, і зрозумів що фоточек вистачить ;)
Але повертаючись до хоста, я трошки все ж таки поділюсь чому це була неймовірна людина.
Вона - на той момент в минулому дуже успішна телевидуча з Бангладешу, яка була в купі країн, бо передача була як раз була про подорожі і культури різних країн. Але в Ченнаї вона опинилась із-за лікарні. У неї був рак, і вона проходила останній курс лыкування. І начебто ця історія мала бути грустною, але! Ви б бачили цю сонячну людину!!!
Чесно скажу, за цю подорож це була друга на рахунку така весела, і в той же час дуже мудра людина. Перша - це жіночка з Анталії яка розробила Лікійську стежку (Кейт Глоу). Цей неруйнівний оптимізм, ця легкість і щирість в спілкуванні - Аллах дай всім ці риси в житті!
Доречі, в неї вже все добре, тож я біжав на літак до Шрі той що Ланки, попутно купляючи подарунки за останній налічний кеш, і думав про те, що мене чекає в новій країні, навколо котрої - океан....